Список літератури для 9 класу
|
Автор
|
Назва твору
|
Завдання
|
|
Джонатан Свіфт (1667–1745).
|
«Мандри Лемюеля Гуллівера»
(1 частина).
|
Просвітництво(дод.види робіт)
|
|
Йоганн Вольфганг Ґете (1749–1832).
|
Поезії «Вільшаний король», «Травнева пісня», «Прометей».
|
Образ Прометея.
+ додаткові види робіт |
|
Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759–1805).
|
«До радості».
|
Вивчити напам*ять.
Європейське мистецтво доби Просвітництва.
Ідеї Просвітництва в Україні.
|
|
Генріх Гейне (1797–1856).
|
«Книга пісень» («На півночі кедр одинокий…»,
«Не знаю, що стало зо мною…»,
«Коли розлучаються двоє…»)
|
Романтизм
Вивчити напам*ять
|
|
Джордж Ноел Гордон Байрон (1788–1824).
|
«Хотів би жити знов у горах…», «Мій дух як ніч…».
Поема «Мазепа» або «Паломництво Чайльд Гарольда».
|
+ додаткові види робіт
|
|
Олександр Сергійович
Пушкін (1799–1837).
|
Лірика («До А. П. Керн» («Я пам’ятаю мить чудову…»), «Я вас
кохав…», «Я пам’ятник собі поставив незотлінний…»). «Євгеній Онєгін».
|
Вивчити напам*ять
Цитатна характеристика образів (Онєгін — Тетяна, Ленський
— Ольга)
+ додаткові види робіт
|
|
Михайло Юрійович Лермонтов (1814–1841).
|
Лірика («Сосна», «І нудно і сумно…»,
«На дорогу йду я в самотині…»).
«Герой нашого часу»
|
Вивчити напам*ять
Підготувати повідомлення Романтизм
у різних видах мистецтва (живопис, музика та ін.).
Характеристика образу Печоріна.
|
|
Оноре де Бальзак (1799–1850).
|
«Гобсек».
|
Характеристика образу Гобсека + цитати
|
|
Микола Васильович Гоголь (1809–1852).
|
«Ревізор»
«Шинель»
|
Образ Хлєстакова (характеристика).
Характеристика образу Башмачкіна
|
|
Генрік Ібсен (1828–1906). «Ляльковий дім».
|
Генрік Ібсен (1828–1906). «Ляльковий дім».
|
Образна система.
+ додаткові види робіт
|
|
Бернард Шоу (1856–1950). «Пігмаліон».
|
Бернард Шоу (1856–1950). «Пігмаліон».
|
Характеристика образу Елайзи Дулітл
|
|
Михайло Опанасович Булгаков. (1891–1940). «Собаче серце».
|
Михайло Опанасович Булгаков. (1891–1940). «Собаче серце».
|
Персонажі-«двійники» (Шаріков — Швондер).
|
|
Рей Дуглас Бредбері (1920–2012). «451° за Фаренгейтом».
|
Рей Дуглас Бредбері (1920–2012). «451° за Фаренгейтом».
|
. Провідні мотиви твору – книги (читання), пожежі, тотального
контролю, інакомислення тощо.
|
|
Ерік Вольф Сігел (1937–2010). «Історія одного кохання».
|
Ерік Вольф Сігел (1937–2010). «Історія одного кохання».
|
+ додаткові види робіт
|
|
Гарпер Лі (1926–2016). «Убити пересмішника».
|
Гарпер Лі (1926–2016). «Убити пересмішника».
Читати текст: |
+ додаткові види робіт
|
|
Шолом-Алейхем (1859–1916). «Тев’є-молочар».
|
Шолом-Алейхем (1859–1916). «Тев’є-молочар».
|
+ додаткові види робіт
|
Види додаткових робіт :
(на
вибір учня)
1. Ілюстрації до твору
2. Тести до твору, творчості
письменника, біографії (не менше 12)
3. Запитання до твору з
відповідями ( не менше 12)
4. Схеми до твору
5. Паспорт твору
6. Порівняльні характеристики
героїв твору.
7. Дослідницькі проекти за
творчістю письменника
8. Презентації
9. Буктрейлери
10.
Кросворди
11.
Візитка письменника
12.
Візитка героя твору
13.
Цитатна характеристика героя твору
14.
Ребуси
УРОК № 40
Тема: Розвиток зв’язного
мовлення . Твір-роздум на
тему: «Красою душу напої…»
(Роздуми про роль природи
у житті людини за творчістю
Г. Гейне та А. Міцкевича.)
— Назвіть складові частини
твору-роздуму, пригадавши вивчене
на уроках
української мови.
— Якими бувають докази?
— Які мовні особливості
властиві творам-роздумам?
1. Бесіда з учнями.
— Яке значення має природа у житті
людини?
— Яку роль відіграє природа у
вашому житті?
— Чому люди тяжіють до природи?
— Як ставилися до природи
Г. Гейне та А. Міцкевич?
Чи можна про це дізна-тися
із їхніх творів?
— Які поезії Г. Гейне та
А. Міцкевича вам запам’яталися
найбільше? Чому?
2. Повідомлення групи
учнів «Географія "Кримських
сонетів” А. Міцкевича».
3. Робота над текстом
твору-роздуму.
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати
поему А. Міцкевича «Дзяди».
Підготувати повідомлення про
ідей-но-художній зміст поеми.
УРОК
№ 41
Тема:
Поема А. Міцкевича «Дзяди»
(монолог Конрада).
2.
Виразне
читання учнями вивчених
напам’ять віршів А. Міцкевича.
1.
Повідомлення
учнів про поему
А. Міцкевича «Дзяди».
Ліро-драматична
поема «Дзяди» була опублікована
у 1823 році й складалася
з
другої та четвертої частин (інші
частини або ще не були написаними, або
не задо-вольняли автора).
Заголовком
поеми слугує назва народного
обряду поминання померлих
(«дзя -ди» — «поминки»). Хоча
прямі зв’язки з фольклорними
джерелами мали дру -горядне
значення: старовинний обряд
був лише композиційним
зв’язком усьо -го творчого
задуму. У поемі А. Міцкевич
намагався пов’язати з
фольклором свою
романтичну
концепцію людини. На його
думку, справжньою людиною
мож -
на
назвати того, хто пізнав у цьому
житті не лише радощі, а й страждання,
жив не
лише
для себе, але й для інших, відкликався
на біди інших людей. Моралізаторсь-кий
пафос поеми був близьким
до ідеалів доби Просвітництва
і мав на меті випра
-вити суспільство й людину.
У
творі відобразилися демократичні
тенденції автора. Роль судді в поемі
вико-нує народний колектив. Хор
селян під проводом чаклуна
судить дії померлих. Се
-ред них діти, які ще не пізнали життєвих
негараздів, жорстокий пан, дівчина, яка
нікого
не кохала, та інші.
Четверта
частина вводить у польську літературу
романтичного героя, страждаль-ця й
бунтаря. Спочатку його звали
Густав, а потім автор
змінив його ім’я й назвав
Конрадом.
Після
розгрому польського повстання 1830–1831
років А. Міцкевич пише третю
частину
поеми, в якій вводить тему
національно-визвольної боротьби. Третя
частина
«Дзядів»,
написана у 1832 р. в
Дрездені зберегла свій зв’язок
з уже створеними ча-стинами.
Поет використовує вільну
побудову поеми, що полягала
в оригінальному
переплетінні
реального й фантастичного,
спільності образів-персонажів.
Романтизм
і
фантастика переважали у сценах,
пов’язаних з долею голов ного
героя, в зображен -ні видінь і
віщувань. Романтична фантастика служить
фоном, на якому розгортають -ся реальні
події, існують реальні люди.
За
жанром поема А. Міцкевича — сплав
історичної й філософсько-етичної драми,
ліро-драматична
поема, що містить елементи опери,
містерії, народного фарсу, епіч -ної
розповіді, агітаційної пісні, ліричного
монологу тощо.
2.
Слово вчителя.
Сцена
I, першого акту, що передує Імпровізації,
відбувається у в’язниці напере
-додні Різдва. Зібралися всі в’язні,
користуючись тим, що стражі порядку теж
свят -кують. Патруль, що наближається,
перервав зібрання. Всі розбіглися, лише
Конрад
втратив
свідомість і залишився лежати.
Опритомнівши, він виголошує
свій моно -лог, який складає сцену
II, Імпровізацію.
4.
Бесіда за прочитаним.
—
Яким
постає герой перед читачем?
—
Що
відомо про Конрада?
—
Чим
для Конрада є його ліра?
—
Знайдіть
рядки, в яких герой говорить про
свій конфлікт із світом.
—
У
яких рядках ідеться про
єдність співця з природою?
—
Як
називає себе Конрад?
—
Яка
мета Конрада-поета?
—
У
єдиноборство з ким вступає
Конрад?
—
Які
нотки з’являються у розмові Конрада
з Богом?
—
Чому
у поемі з’являється диявол?
—
Хто
налякав нечисту силу?
5.
Проблемне
запитання.
—
Подумайте,
яка причина виникнення цього монологу?
6.
Коментар
Конрад
у своєму монолозі говорить про
відповідальність Бога за страждання
лю-дей. Так у поему входить
соціальна тема, що тісно
переплітається з темою патріо
-тичною. Конрад викликає Бога на поєдинок
почуттів і вимагає від нього влади
над
душами
з метою возвеличення свого народу,
що переживає неймовірні страждання.
З
одного боку, перед читачем
постає сильна особистість,
а іншого — автор подаль-шим
розвитком подій неначе прагне оскаржити
романтично-індивідуальний бунт Ко
-нрада. Саме з цією метою у сюжет
твору вводиться думка, що усе це є
підступи дия-вольських сил, тому він і
зображує боротьбу темних і
світлих начал за душу героя.
Думки
Конрада суперечили поглядам самого
автора. Тому він вводить образ ін -шого
героя — ксьондза Петра, наділяючи його
даром віщування. Отже, у поемі
ви-никають два типи патріотизму:
один індивідуалістичного
спрямування (Конрад),
інший
— пов’язаний із самопожертвою (ксьондз
Петро, товариші Конрада, молоді
конспіратори).
У
таких суперечливих поглядах відобразилися
складнощі переломної для Польщі епохи
(чорні роки після розгрому повстання).
7.
Проблемне запитання.
—
Які
можливості надає авторові форма
імпровізації? (Як відомо, імпровізація
—
це
складання віршів, музики тощо під час
виконання, без попередньої підготов-ки.
Ця форма дозволяє авторові
показати роздуми героя, його
емоції, його душев -ний стан
у певний період життя. У
читача створюється враження
невимушеності
розповіді
й поведінки героя.)
Підсумкова
бесіда.
—
Які
теми піднімає автор у монолозі
Конрада?
—
Як
ви думаєте, чи можна вважати
Конрада ідеалом А. Міцкевича?
—
Які
романтичні тенденції є у
поемі?
—
Чи
є щось спільне між героєм поеми
«Дзяди» та «Кримських сонетів»?
—
Яке
ваше особисте ставлення до проблем,
порушених у поемі?
V.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Дати
письмову відповідь на питання: «У чому
полягають особливості зображення
романтичного героя у творчості
А. Міцкевича?» Підготувати
повідомлення про
життя
і творчість Дж. Г. Байрона.
УРОК
№ 42
Тема: Дж. Г. Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Вірш «Мій дух як ніч…»
Я проб’ю собі дорогу до Вершин Слави,
але тільки не безчестям…
Дж. Г. Байрон
— Чи можна визначити якісь риси вдачі поета, виходячи з його слів? Які саме?
Творчість Дж. Г. Байрона — це ціла епоха не тільки в англійській, але
й в усій європейській літературі. Яскравою зіркою спалахнула вона на літератур-ному небосхилі, а її далеке світло запалило душі цілого покоління. Прожив Байрон
на диво коротке життя, але воно було наповнене очікуванням великого повороту,
що має змінити увесь хід тогочасного буття, пошуками свого місця у світі, бурхли-вими пориваннями. Французький письменник А. Моруа назвав життя поета «до-рогою слави й честі». Сам поет любив повторювати фразу: «Я проб’ю собі дорогу до
Вершин Слави, але тільки не безчестям…» Його життя — краща тому ілюстрація.
3. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона.
Джордж Ноель Гордон Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні у сім’ї
збіднілого аристократа. Батько його, Джон Байрон, був надто легковажною люди -ною, понад усе любив жінок, азартні ігри, розваги. Він розтринькав увесь спадок
дружини, Кетрін Гордон Гайт, доньки багатих землевласників, утік до Франції, де
незабаром і помер у 1791 році. Від нього залишились борги та донька від першого
шлюбу, Августа, яку виховувала бабуся.
Дитинство Байрона пройшло у Шотландії, у невеличкому містечку Ебердіні.
Сім’я жила бідно, оскільки доводилося сплачувати батькові борги, і мати часто зга-няла свій гнів на чоловіка і відчай від життєвих обставин на синові. Хлопчикові
було дуже самотньо й незатишно вдома. Окрім того, він був кульгавим і страшен-но переживав цю ваду.
Але, коли Джорджеві виповнилося десять років, становище сім’ї різко змінило -ся: після смерті двоюрідного діда, лорда Вільяма Байрона, Джордж успадкував ти -
тул лорда і родовий маєток — Ньюстлендське абатство. Майбутній поет із величез-ним захопленням блукав околицями маєтку, власником якого він тепер став, вивчав
історію свого роду. Але маєток був надто занедбаний, і мати змушена була здавати
його в оренду, а сама разом із сином жила у містечкові Саутвеллі.
У 1801 році Байрон вступив до школи закритого типу в Гарроу. Там вчилися
діти з багатих сімей, але у школі панувала тяжка моральна обстановка. Джордж не -одноразово просив матір забрати його звідти, оскільки терпіти образи і принижен-ня було дуже важко. Але мати не поспішала виконати прохання сина.
У школі юнак багато читав, полюбив літературу й історію, почав писати вірші,
але перші літературні спроби були негативно сприйняті вчителями, бо вважалося,
що заняття поезією було не гідним для нащадка аристократів. Літо він проводив
у Ньюстеді, відпочиваючи від шкільних негараздів.
Після закінчення школи у 1805 році, Байрон вступив до Кембріджського універ -ситету.
5. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона.
Навчаючись у Кембріджі, Байрон, як і в дитинстві, багато читав і продовжував
писати вірші, які незабаром об’єднав у чотири збірки, що були надруковані протя-гом 1806–1809 років. Вірші мали успіх і зробили Байрона популярним у модних са -лонах. Але бувати там він не любив.
У 1809–1811 роках поет здійснив тривалу подорож Європою й відвідав Пор-тугалію, Іспанію, Албанію, Туреччину, Грецію. Байрон зацікавився історією цих
країн, вивчав їхнє суспільне життя. Його єдиною метою у цій подорожі було знай -ти власне місце у цьому світі. Пізніше враження від подорожі та роздуми про люди-ну і світ відобразяться у його поемі «Паломництво Чайльд-Гарольда», перші пісні
якої були написані під час подорожі. Їх надрукували у 1812 році, і вся Європа за -хоплено зустріла їх. Поет став почесним гостем європейських літературних салонів
і світських товариств.
Повернення до Англії наприкінці літа 1811 року було сумним: Байрон дізна-вся про смерть матері, загибель свого близького друга Чарльза Скіннера. Він не
хотів нікого бачити й усамітнився у Ньюстеді. Єдиною його розрадою була літера-турна творчість.
21 квітня 1812 року Байрон вперше виступив у Палаті лордів. Він говорив про
стан ірландського народу, про переслідування католиків. Такі сміливі теми були
вороже зустрінуті членами Палати лордів. А його третя промова 1813 року про за-хист петиції одного з членів демократичного руху стала останньою. Байрон припи-нив свою парламентську діяльність.
Протягом 1813–1816 років поет створив цикл так званих «східних поем»: «Гяур»
(1813), «Абідоська наречена» (1813), «Корсар» (1814), «Облога Коринфа» (1816),
«Паризина» (1816).
У січні 1815 року Дж. Байрон одружився з Аннабелою Мілбенк, яка походи-ла з багатої аристократичної родини. Але цей шлюб виявився невдалим і через рік
розпався. Це був дуже складний період у житті Байрона: процес розлучення сма-кували газети, почалося політичне цькування, поета не приймали у світських са-лонах. Навесні 1816 року Байрон покидає Англію, як потім ви явилося, назавжди.
Поет вирушає до Швейцарії (пробув там півроку), потім мешкає в Італії
(з осені 1816 року), Греції (з весни 1823 року).
У Швейцарії Дж. Байрон познайомився ще з одним вигнанцем — англійським
поетом П. Б. Шеллі. Вони потоваришували. Разом поети вирушили до Італії, де по-повнили ряди карбонаріїв (членів таємного патріотичного товариства, які готува -ли повстання проти австрійців, що захопили після падіння Наполеона північну ча -стину Італії). Відомо, що Байрон допомагав повстанцям грошима, а у його будинку
влаштували склад зброї.
У Греції Байрон зустрів своє останнє кохання — графиню Терезу Гвічіоллі,
з якою зазнав короткого, але справжнього щастя.
Навесні 1824 року поет підхопив лихоманку у заболоченій місцевості Міссолон -ги і 19 квітня помер. Друзі хотіли поховати Байрона в Афінах, у храмі Тезея, але по-тім перевезли до Англії, щоб поховати його у Вестмінському абатстві. Проте офіційна
влада заборонили це робити. Тому прах поета поховали неподалік його родового маєт -ку — Ньюстедського абатства. На надгробній плиті у скромній церкві Хоркнелл-Тор-кард вибито напис про те, що тут поховно поета, який «поліг при героїчній спробі по -вернути Греції її стародавню свободу та славу».
Твори Дж. Байрона відомі в Україні з XIX століття. Вперше ім’я видатного
англійського поета стало відоме українському читачеві завдяки М. Костомарову,
який переклав декілька творів із циклу «Єврейські мелодії» і надрукував їх в аль -манасі «Сніп» за 1841 рік. Пізніше твори Дж. Байрона перекладали О. Навроць-кий, М. Старицький, В. Самійленко, П. Грабовський, Леся Українка, І. Франко,
П. Куліш, Д. Паламарчук, Д. Загул.
6. Сучасники говорили про поета: «Його очі — це розкрита брама сонця, вони
створені зі світла і для світла. У поета був дивовижний голос вражаючої краси, який
зачаровував та вабив, як найдивовижніша музика».
— Яке враження на вас справив портрет митця?
7. Літературознавчий коментар.
З того часу, коли побачила світ поема Дж. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда», у літературі з’явився термін «байронічний герой». Саме він став втіленням
духу літературної епохи початку XIX століття.
Які риси притаманні цьому героєві? Він розчарований принадами світу: його
не тішить ні багатство, ні розваги, ні слава. Його духовний стан визначає нудьга.
Він не задоволений навколишнім середовищем і не може знайти місця у ньому. Цим
пояснюються його блукання у нетрях власної душі. Він песиміст та егоїст, несе не -щастя всім, хто його любить. Він ніде не знаходить розради, але і сам страждає від
цього. Для нього характерний дух бунтарства, рефлексії (роздуми над власними дія -ми та бажаннями) і двоїстість.
Зазначимо, що «байронічний герой» не є національним типом. Його можна вважати інтернаціональним типом епохи.
8. Наприкінці 1814 — на початку 1815 року Дж. Байрон у співдружності з композитором І. Натаном створив поетичний цикл «Єврейські мелодії», написаний за
мотивами Біблії. Вірш «Мій дух як ніч…» — один із творів цього циклу.
Основою для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула
та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV столітті до н.
е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня Голіафа. Цар Саул позаздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид заграв на арфі, злий дух відступив від Саула і дух царя просвітлився.
9. Виразне читання поезії Дж. Байрона «Мій дух як ніч…».
(Можна прочитати вірш мовою оригіналу та у різних перекладах.)
My soul is dack — Oh! Quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its meating murmurs o’er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there luck a tear,
‘Twill flow, and cease to burn my brain.
Мій дух як ніч. О грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
(Переклад В. Самійленка )
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heavy heart will bust;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence long;
And now ‘ tis doom’d to know the worst,
And break at once — or yield to song.
Душа моя мрачна. Скорей, певец, скорей!
Вот арфа золотая:
Пускай персты твои, промчавшися по ней,
Пробудят в струнах звуки рая.
И если не навек надежды рок унес —
Они в груди моей проснутся,
И если есть в очах застывших капля слез —
Они растают и прольются.
Пусть будет песнь твоя дика. Как мой венец,
Мне тягостны веселья звуки!
Я говорю тебе: я слез хочу, певец.
Иль разорвется грудь от муки.
Страданьями была упитана она,
Томилась долго и безмолвно;
И грозный час настал — теперь она полна,
Как кубок смерти, яда полный.
(Переклад М. Лермонтова)
10. — Який настрій вірша?
— Хто є головним героєм?
— Що можна сказати про душевний стан ліричного героя?
— Чим можна пояснити напружений внутрішній стан співця?
— Як у поезії розкриваються біблійні мотиви?
— Яке значення має образ арфи?
— Чому звуки арфи виражають жалобу?
— Як ви розумієте останні рядки вірша?
— Які художні засоби використовуються у вірші?
— Який прийом автор використовує у вірші?
11. Дослідницька робота.
— Порівняти переклади В. Самійленка і М. Лермонтова.
— Яким зображений ліричний герой в обох перекладах?
12. Робота з репродукцією картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед Саулом».
— Що зображено на картині?
— Яким змальовано Саула?
— Що можна сказати про душевний стан співця?
Підсумкова бесіда.
— Що нового ви дізналися про відомого англійського поета Дж. Байрона?
— Яке ваше враження про нього як про особистість та поета?
— Чи вразило вас що-небудь у його вчинках?
— Як ви розумієте поняття «байронічний герой»?
— З яким твором Дж. Байрона пов’язано виникнення цього поняття?
— Які мотиви є основними у вірші «Мій дух як ніч…»?
— Як ви гадаєте, чому автор виходить за рамки біблійної історії? Чого він до-сягає?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виконати письмовий аналіз «Риси романтизму у вірші Дж. Байрона „Мій дух
як ніч…”». Вивчити вірш напам’ять. Перечитати міф про Прометея.
Тема: Дж. Г. Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Вірш «Мій дух як ніч…»
Я проб’ю собі дорогу до Вершин Слави,
але тільки не безчестям…
Дж. Г. Байрон
— Чи можна визначити якісь риси вдачі поета, виходячи з його слів? Які саме?
Творчість Дж. Г. Байрона — це ціла епоха не тільки в англійській, але
й в усій європейській літературі. Яскравою зіркою спалахнула вона на літератур-ному небосхилі, а її далеке світло запалило душі цілого покоління. Прожив Байрон
на диво коротке життя, але воно було наповнене очікуванням великого повороту,
що має змінити увесь хід тогочасного буття, пошуками свого місця у світі, бурхли-вими пориваннями. Французький письменник А. Моруа назвав життя поета «до-рогою слави й честі». Сам поет любив повторювати фразу: «Я проб’ю собі дорогу до
Вершин Слави, але тільки не безчестям…» Його життя — краща тому ілюстрація.
3. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона.
Джордж Ноель Гордон Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні у сім’ї
збіднілого аристократа. Батько його, Джон Байрон, був надто легковажною люди -ною, понад усе любив жінок, азартні ігри, розваги. Він розтринькав увесь спадок
дружини, Кетрін Гордон Гайт, доньки багатих землевласників, утік до Франції, де
незабаром і помер у 1791 році. Від нього залишились борги та донька від першого
шлюбу, Августа, яку виховувала бабуся.
Дитинство Байрона пройшло у Шотландії, у невеличкому містечку Ебердіні.
Сім’я жила бідно, оскільки доводилося сплачувати батькові борги, і мати часто зга-няла свій гнів на чоловіка і відчай від життєвих обставин на синові. Хлопчикові
було дуже самотньо й незатишно вдома. Окрім того, він був кульгавим і страшен-но переживав цю ваду.
Але, коли Джорджеві виповнилося десять років, становище сім’ї різко змінило -ся: після смерті двоюрідного діда, лорда Вільяма Байрона, Джордж успадкував ти -
тул лорда і родовий маєток — Ньюстлендське абатство. Майбутній поет із величез-ним захопленням блукав околицями маєтку, власником якого він тепер став, вивчав
історію свого роду. Але маєток був надто занедбаний, і мати змушена була здавати
його в оренду, а сама разом із сином жила у містечкові Саутвеллі.
У 1801 році Байрон вступив до школи закритого типу в Гарроу. Там вчилися
діти з багатих сімей, але у школі панувала тяжка моральна обстановка. Джордж не -одноразово просив матір забрати його звідти, оскільки терпіти образи і принижен-ня було дуже важко. Але мати не поспішала виконати прохання сина.
У школі юнак багато читав, полюбив літературу й історію, почав писати вірші,
але перші літературні спроби були негативно сприйняті вчителями, бо вважалося,
що заняття поезією було не гідним для нащадка аристократів. Літо він проводив
у Ньюстеді, відпочиваючи від шкільних негараздів.
Після закінчення школи у 1805 році, Байрон вступив до Кембріджського універ -ситету.
5. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Дж. Г. Байрона.
Навчаючись у Кембріджі, Байрон, як і в дитинстві, багато читав і продовжував
писати вірші, які незабаром об’єднав у чотири збірки, що були надруковані протя-гом 1806–1809 років. Вірші мали успіх і зробили Байрона популярним у модних са -лонах. Але бувати там він не любив.
У 1809–1811 роках поет здійснив тривалу подорож Європою й відвідав Пор-тугалію, Іспанію, Албанію, Туреччину, Грецію. Байрон зацікавився історією цих
країн, вивчав їхнє суспільне життя. Його єдиною метою у цій подорожі було знай -ти власне місце у цьому світі. Пізніше враження від подорожі та роздуми про люди-ну і світ відобразяться у його поемі «Паломництво Чайльд-Гарольда», перші пісні
якої були написані під час подорожі. Їх надрукували у 1812 році, і вся Європа за -хоплено зустріла їх. Поет став почесним гостем європейських літературних салонів
і світських товариств.
Повернення до Англії наприкінці літа 1811 року було сумним: Байрон дізна-вся про смерть матері, загибель свого близького друга Чарльза Скіннера. Він не
хотів нікого бачити й усамітнився у Ньюстеді. Єдиною його розрадою була літера-турна творчість.
21 квітня 1812 року Байрон вперше виступив у Палаті лордів. Він говорив про
стан ірландського народу, про переслідування католиків. Такі сміливі теми були
вороже зустрінуті членами Палати лордів. А його третя промова 1813 року про за-хист петиції одного з членів демократичного руху стала останньою. Байрон припи-нив свою парламентську діяльність.
Протягом 1813–1816 років поет створив цикл так званих «східних поем»: «Гяур»
(1813), «Абідоська наречена» (1813), «Корсар» (1814), «Облога Коринфа» (1816),
«Паризина» (1816).
У січні 1815 року Дж. Байрон одружився з Аннабелою Мілбенк, яка походи-ла з багатої аристократичної родини. Але цей шлюб виявився невдалим і через рік
розпався. Це був дуже складний період у житті Байрона: процес розлучення сма-кували газети, почалося політичне цькування, поета не приймали у світських са-лонах. Навесні 1816 року Байрон покидає Англію, як потім ви явилося, назавжди.
Поет вирушає до Швейцарії (пробув там півроку), потім мешкає в Італії
(з осені 1816 року), Греції (з весни 1823 року).
У Швейцарії Дж. Байрон познайомився ще з одним вигнанцем — англійським
поетом П. Б. Шеллі. Вони потоваришували. Разом поети вирушили до Італії, де по-повнили ряди карбонаріїв (членів таємного патріотичного товариства, які готува -ли повстання проти австрійців, що захопили після падіння Наполеона північну ча -стину Італії). Відомо, що Байрон допомагав повстанцям грошима, а у його будинку
влаштували склад зброї.
У Греції Байрон зустрів своє останнє кохання — графиню Терезу Гвічіоллі,
з якою зазнав короткого, але справжнього щастя.
Навесні 1824 року поет підхопив лихоманку у заболоченій місцевості Міссолон -ги і 19 квітня помер. Друзі хотіли поховати Байрона в Афінах, у храмі Тезея, але по-тім перевезли до Англії, щоб поховати його у Вестмінському абатстві. Проте офіційна
влада заборонили це робити. Тому прах поета поховали неподалік його родового маєт -ку — Ньюстедського абатства. На надгробній плиті у скромній церкві Хоркнелл-Тор-кард вибито напис про те, що тут поховно поета, який «поліг при героїчній спробі по -вернути Греції її стародавню свободу та славу».
Твори Дж. Байрона відомі в Україні з XIX століття. Вперше ім’я видатного
англійського поета стало відоме українському читачеві завдяки М. Костомарову,
який переклав декілька творів із циклу «Єврейські мелодії» і надрукував їх в аль -манасі «Сніп» за 1841 рік. Пізніше твори Дж. Байрона перекладали О. Навроць-кий, М. Старицький, В. Самійленко, П. Грабовський, Леся Українка, І. Франко,
П. Куліш, Д. Паламарчук, Д. Загул.
6. Сучасники говорили про поета: «Його очі — це розкрита брама сонця, вони
створені зі світла і для світла. У поета був дивовижний голос вражаючої краси, який
зачаровував та вабив, як найдивовижніша музика».
— Яке враження на вас справив портрет митця?
7. Літературознавчий коментар.
З того часу, коли побачила світ поема Дж. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда», у літературі з’явився термін «байронічний герой». Саме він став втіленням
духу літературної епохи початку XIX століття.
Які риси притаманні цьому героєві? Він розчарований принадами світу: його
не тішить ні багатство, ні розваги, ні слава. Його духовний стан визначає нудьга.
Він не задоволений навколишнім середовищем і не може знайти місця у ньому. Цим
пояснюються його блукання у нетрях власної душі. Він песиміст та егоїст, несе не -щастя всім, хто його любить. Він ніде не знаходить розради, але і сам страждає від
цього. Для нього характерний дух бунтарства, рефлексії (роздуми над власними дія -ми та бажаннями) і двоїстість.
Зазначимо, що «байронічний герой» не є національним типом. Його можна вважати інтернаціональним типом епохи.
8. Наприкінці 1814 — на початку 1815 року Дж. Байрон у співдружності з композитором І. Натаном створив поетичний цикл «Єврейські мелодії», написаний за
мотивами Біблії. Вірш «Мій дух як ніч…» — один із творів цього циклу.
Основою для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула
та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV столітті до н.
е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня Голіафа. Цар Саул позаздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид заграв на арфі, злий дух відступив від Саула і дух царя просвітлився.
9. Виразне читання поезії Дж. Байрона «Мій дух як ніч…».
(Можна прочитати вірш мовою оригіналу та у різних перекладах.)
My soul is dack — Oh! Quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its meating murmurs o’er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there luck a tear,
‘Twill flow, and cease to burn my brain.
Мій дух як ніч. О грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
(Переклад В. Самійленка )
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heavy heart will bust;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence long;
And now ‘ tis doom’d to know the worst,
And break at once — or yield to song.
Душа моя мрачна. Скорей, певец, скорей!
Вот арфа золотая:
Пускай персты твои, промчавшися по ней,
Пробудят в струнах звуки рая.
И если не навек надежды рок унес —
Они в груди моей проснутся,
И если есть в очах застывших капля слез —
Они растают и прольются.
Пусть будет песнь твоя дика. Как мой венец,
Мне тягостны веселья звуки!
Я говорю тебе: я слез хочу, певец.
Иль разорвется грудь от муки.
Страданьями была упитана она,
Томилась долго и безмолвно;
И грозный час настал — теперь она полна,
Как кубок смерти, яда полный.
(Переклад М. Лермонтова)
10. — Який настрій вірша?
— Хто є головним героєм?
— Що можна сказати про душевний стан ліричного героя?
— Чим можна пояснити напружений внутрішній стан співця?
— Як у поезії розкриваються біблійні мотиви?
— Яке значення має образ арфи?
— Чому звуки арфи виражають жалобу?
— Як ви розумієте останні рядки вірша?
— Які художні засоби використовуються у вірші?
— Який прийом автор використовує у вірші?
11. Дослідницька робота.
— Порівняти переклади В. Самійленка і М. Лермонтова.
— Яким зображений ліричний герой в обох перекладах?
12. Робота з репродукцією картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед Саулом».
— Що зображено на картині?
— Яким змальовано Саула?
— Що можна сказати про душевний стан співця?
Підсумкова бесіда.
— Що нового ви дізналися про відомого англійського поета Дж. Байрона?
— Яке ваше враження про нього як про особистість та поета?
— Чи вразило вас що-небудь у його вчинках?
— Як ви розумієте поняття «байронічний герой»?
— З яким твором Дж. Байрона пов’язано виникнення цього поняття?
— Які мотиви є основними у вірші «Мій дух як ніч…»?
— Як ви гадаєте, чому автор виходить за рамки біблійної історії? Чого він до-сягає?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виконати письмовий аналіз «Риси романтизму у вірші Дж. Байрона „Мій дух
як ніч…”». Вивчити вірш напам’ять. Перечитати міф про Прометея.
УРОК
№ 44
Тема: Дж. Г. Байрон. Поема «Мазепа», її історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи.
ХІД УРОКУ
— Назвіть характерні риси романтичного героя.
— Яку роль у його характеристиці відіграють мотиви «світової скорботи»?
— Яка роль природи у розкритті внутрішнього світу романтичного героя?
Особистість українського гетьмана Івана Мазепи протягом довгого часу викликала неоднозначне ставлення. Він був однією з найзагадковіших постатей в українській історії.
Починаючи з моменту переходу гетьмана на бік шведського короля, в Україні
його вважали зрадником. Мазепу відкрито ненавиділи, читали анафему у церквах.
Зараз про нього говорять як про державотворця, який все життя був вірним ідеї свободи. Сучасний дослідник С. Павленко у книзі «Міф про Мазепу» писав: «Односторонній погляд на Мазепу як на злочинця, який не потребує адвокатського захисту, сприяв підтасовці у вигідному світлі фактажу, поширенню про нього різноманітних пліток, міфів викривально-осуджучого змісту. Всі вони стали основою, підґрунтям Міфу про Мазепу — “егоїста” і “пройдисвіта”».
Мабуть, саме загадковість постаті Мазепи привернула до нього увагу багатьох єв-ропейських письменників: Вольтера, Дж. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, К. Рилєєва, Ф. Булгаріна, С. Руданського, Б. Лепкого, В. Сосюру та багатьох інших.
Поему «Мазепа» Дж. Байрон написав під час перебування в Італії (в Венеції та Равенні) 1818 року. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, яка свідчила, що в її основу був покладений один епізод з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою одного польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого потім відпустили на волю. Тоді «Мазепа від страждань і голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському ко-ролеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою в 1709 р. вони тікали до Туреччини.
2. — У чому полягає особливість поеми?
— Подумайте, з якою метою автор використовує цю жанрову форму?
— Як починається поема?
— Яким автор зображує шведського короля Карла XII?
— Яким зображено гетьмана на початку твору?
3. Робота з репродукціями портретів Мазепи.
— Яким ви бачите гетьмана на представлених репродукціях?
— Як зображення Мазепи на офорті Норблена перегукується з текстом поеми
Дж. Байрона? Знайдіть спільні риси.
4. Продовження бесіди з учнями.
— Як ви думаєте, чому Мазепа так піклується про свого коня?
— Що ще зробив Мазепа, перш ніж відпочити?
— Якої думки шведський король про гетьмана? Зачитайте словами тексту.
— Яку історію розповів Мазепа королю?
5. Творчий переказ тексту.
— Перекажіть близько до тексту історію кохання Мазепи і Терези.
— Під час розповіді використовуйте авторські описи портретів героїв.
6. Психологічне спостереження за образом Мазепи.
— Знайдіть у тексті рядки, що свідчать про палке кохання гетьмана.
— Як автор передає душевний стан героя?
— Як польський шляхтич розправився з пажем?
— Як Мазепа опинився на Україні?
— Як автор описує незвичну «подорож» Мазепи?
8. Робота з репродукцією картини О. Верне «Мазепа, оточений табуном диких коней
(“Мазепа”)».
— Який момент художник зобразив на картині?
— Доберіть для своєї розповіді слова з поеми Дж. Байрона.
9. Творчі завдання.
— Доведіть, що в образі Мазепи є риси романтичного героя.
— Якою у поемі «Мазепа» постає Україна? Підтвердіть словами тексту.
10. Коментар
Автор пише, що це «дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика
площина» тощо. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що
є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Відома українська дослідниця С. Павличко писала: «Образ України в поемі скла-дається з деталей портрета й натури старого гетьмана, з романтичних картин природи
і навіть з образу дикого, необ’їждженого коня, який, принісши Мазепу на Україну,
діставшись своєї землі, почувши іржання рідних табунів, падає мертвий».
11. Проблемні запитання.
— Подумайте, яке значення у поемі має образ долі.
— Яке значення мають символи, які використовує автор у своєму творі. Спробуйте витлумачити їх.
12. Коментар
У поемі велике значення має образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу,
доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлу чила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. На думку Байрона
як романтика, доля, фатум має величезний вплив на людину. Поет розмірковує, чи
може людина протистояти долі, чи здатна це зробити? Відповідь на це питання автор дає, змальовуючи образ Мазепи.
Головний герой сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. Зазначимо, що у поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезіть розуму, шляхетність.
У творі є символи і особливо серед них вирізняється образ коня. Як відомо, у романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим,
чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Цікавим, на думку дослідників (О. М. Ніколенко), є образ «дикого коня», що ніс
Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну. Він досить різноплановий. Це і сим -вол нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті,
що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вір -ності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства.
Невпинний біг «дикого коня» створює надзвичайний динамізм поеми.
Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
13. Дослідницька робота.
— Якою зображена природа у поемі?
— Яка роль пейзажу у творі?
14. Коментар
У поемі яскраво зображено картини «дикої природи». Зазначимо, що зобра -ження природи досить символічне. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри
уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ —
вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися
на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії.
Підсумкова бесіда.
— Яке ваше враження від поеми Дж. Байрона?
— Чи читали ви твори інших авторів, у яких змальовано образ Мазепи?
— Які риси характеру героя особливо підкреслюються автором? Як ви думаєте, чому?
— Які риси «байронічного героя» відобразилися у характері Мазепи?
Прочитайте висловлювання українських дослідниць С. Павличко та К. Шахової щодо поеми Дж. Байрона. Чи згодні ви з наведеними думками? Аргументуйте свою відповідь.
…Вдається і центральний образ, подвійний, адже Мазепа показаний і в юно сті,
і в старості. Причому Мазепа-гетьман не просто багатша й цікавіша натура за Ма-зепу-коханця, перед нами два різних характери. (С. Павличко)
…Байрон малює Мазепу з симпатією як людину сміливої вдачі і могут ньої волі,
постать безумовно романтичну і титанічну, але аж ніяк не похмуро-демонічну. (К.
Шахова)
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до тематичної контрольної роботи
Тема: Дж. Г. Байрон. Поема «Мазепа», її історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи.
ХІД УРОКУ
— Назвіть характерні риси романтичного героя.
— Яку роль у його характеристиці відіграють мотиви «світової скорботи»?
— Яка роль природи у розкритті внутрішнього світу романтичного героя?
Особистість українського гетьмана Івана Мазепи протягом довгого часу викликала неоднозначне ставлення. Він був однією з найзагадковіших постатей в українській історії.
Починаючи з моменту переходу гетьмана на бік шведського короля, в Україні
його вважали зрадником. Мазепу відкрито ненавиділи, читали анафему у церквах.
Зараз про нього говорять як про державотворця, який все життя був вірним ідеї свободи. Сучасний дослідник С. Павленко у книзі «Міф про Мазепу» писав: «Односторонній погляд на Мазепу як на злочинця, який не потребує адвокатського захисту, сприяв підтасовці у вигідному світлі фактажу, поширенню про нього різноманітних пліток, міфів викривально-осуджучого змісту. Всі вони стали основою, підґрунтям Міфу про Мазепу — “егоїста” і “пройдисвіта”».
Мабуть, саме загадковість постаті Мазепи привернула до нього увагу багатьох єв-ропейських письменників: Вольтера, Дж. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, К. Рилєєва, Ф. Булгаріна, С. Руданського, Б. Лепкого, В. Сосюру та багатьох інших.
Поему «Мазепа» Дж. Байрон написав під час перебування в Італії (в Венеції та Равенні) 1818 року. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, яка свідчила, що в її основу був покладений один епізод з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою одного польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого потім відпустили на волю. Тоді «Мазепа від страждань і голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському ко-ролеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою в 1709 р. вони тікали до Туреччини.
2. — У чому полягає особливість поеми?
— Подумайте, з якою метою автор використовує цю жанрову форму?
— Як починається поема?
— Яким автор зображує шведського короля Карла XII?
— Яким зображено гетьмана на початку твору?
3. Робота з репродукціями портретів Мазепи.
— Яким ви бачите гетьмана на представлених репродукціях?
— Як зображення Мазепи на офорті Норблена перегукується з текстом поеми
Дж. Байрона? Знайдіть спільні риси.
4. Продовження бесіди з учнями.
— Як ви думаєте, чому Мазепа так піклується про свого коня?
— Що ще зробив Мазепа, перш ніж відпочити?
— Якої думки шведський король про гетьмана? Зачитайте словами тексту.
— Яку історію розповів Мазепа королю?
5. Творчий переказ тексту.
— Перекажіть близько до тексту історію кохання Мазепи і Терези.
— Під час розповіді використовуйте авторські описи портретів героїв.
6. Психологічне спостереження за образом Мазепи.
— Знайдіть у тексті рядки, що свідчать про палке кохання гетьмана.
— Як автор передає душевний стан героя?
— Як польський шляхтич розправився з пажем?
— Як Мазепа опинився на Україні?
— Як автор описує незвичну «подорож» Мазепи?
8. Робота з репродукцією картини О. Верне «Мазепа, оточений табуном диких коней
(“Мазепа”)».
— Який момент художник зобразив на картині?
— Доберіть для своєї розповіді слова з поеми Дж. Байрона.
9. Творчі завдання.
— Доведіть, що в образі Мазепи є риси романтичного героя.
— Якою у поемі «Мазепа» постає Україна? Підтвердіть словами тексту.
10. Коментар
Автор пише, що це «дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика
площина» тощо. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що
є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Відома українська дослідниця С. Павличко писала: «Образ України в поемі скла-дається з деталей портрета й натури старого гетьмана, з романтичних картин природи
і навіть з образу дикого, необ’їждженого коня, який, принісши Мазепу на Україну,
діставшись своєї землі, почувши іржання рідних табунів, падає мертвий».
11. Проблемні запитання.
— Подумайте, яке значення у поемі має образ долі.
— Яке значення мають символи, які використовує автор у своєму творі. Спробуйте витлумачити їх.
12. Коментар
У поемі велике значення має образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу,
доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлу чила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. На думку Байрона
як романтика, доля, фатум має величезний вплив на людину. Поет розмірковує, чи
може людина протистояти долі, чи здатна це зробити? Відповідь на це питання автор дає, змальовуючи образ Мазепи.
Головний герой сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. Зазначимо, що у поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезіть розуму, шляхетність.
У творі є символи і особливо серед них вирізняється образ коня. Як відомо, у романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим,
чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Цікавим, на думку дослідників (О. М. Ніколенко), є образ «дикого коня», що ніс
Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну. Він досить різноплановий. Це і сим -вол нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті,
що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вір -ності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства.
Невпинний біг «дикого коня» створює надзвичайний динамізм поеми.
Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
13. Дослідницька робота.
— Якою зображена природа у поемі?
— Яка роль пейзажу у творі?
14. Коментар
У поемі яскраво зображено картини «дикої природи». Зазначимо, що зобра -ження природи досить символічне. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри
уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ —
вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися
на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії.
Підсумкова бесіда.
— Яке ваше враження від поеми Дж. Байрона?
— Чи читали ви твори інших авторів, у яких змальовано образ Мазепи?
— Які риси характеру героя особливо підкреслюються автором? Як ви думаєте, чому?
— Які риси «байронічного героя» відобразилися у характері Мазепи?
Прочитайте висловлювання українських дослідниць С. Павличко та К. Шахової щодо поеми Дж. Байрона. Чи згодні ви з наведеними думками? Аргументуйте свою відповідь.
…Вдається і центральний образ, подвійний, адже Мазепа показаний і в юно сті,
і в старості. Причому Мазепа-гетьман не просто багатша й цікавіша натура за Ма-зепу-коханця, перед нами два різних характери. (С. Павличко)
…Байрон малює Мазепу з симпатією як людину сміливої вдачі і могут ньої волі,
постать безумовно романтичну і титанічну, але аж ніяк не похмуро-демонічну. (К.
Шахова)
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до тематичної контрольної роботи
УРОК
№ 45
Тема: Тематична контрольна робота . «Із літератури романтизму. Творчість Е. Т. А. Гофмана, Г. Гейне, А. Міцкевича, Дж. Г. Байрона»
ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Початковий рівень
1. Романтизм зародився на межі:
а) XVI—XVII ст.;
б) XVII—XVIII ст.;
9 в) XVIII—XIX ст.
2. Романтизм як літературний напрям визрів у надрах:
а) Просвітництва;
9 б) класицизму;
в) бароко.
3. Фраза: «Письменники XIX століття — діти Французької революції»,— належить:
9 а) В. Гюго;
б) Е. Т. А. Гофману;
в) Дж. Г. Байрону.
4. Фея Рожа-Гожа у реальному житті була:
а) гувернанткою;
9 б) патронкою притулку;
в) вихователькою.
5. У Керепесі студенти найчастіше відвідували лекції:
а) Проспера Альпануса;
б) Птолемеуса Філадельфуса;
9 в) Моша Терпіна.
6. «Книга пісень» Г. Гейне складається з:
а) 4 розділів;
9 б) 5 розділів;
в) 6 розділів.
7. Хто з поетів-романтиків називав свої вірші «перепустками у лазарет своїх по-чуттів»:
9 а) Г. Гейне;
б) Дж. Байрон;
в) А. Міцкевич.
8. Основна ідея циклу А. Міцкевича «Кримські сонети»:
а) замилування природою Крима;
9 б) ностальгія за батьківщиною;
в) оспівування кохання до жінки.
9. Поема А. Міцкевича «Дзяди» перекладається як:
а) посвята;
б) пам’ять;
9 в) поминки.
10. «Байронічним» називають:
9 а) героя, розчарованого у принадах світу;
б) героя-тираноборця;
в) героя-коханця.
11. На думку Дж. Байрона, головною рисою Прометея є:
а) гуманізм;
б) терпіння;
9 в) дух бунтарства.
12. За жанром поема Дж. Байрона «Мазепа» є:
а) епічна поема;
б) лірична поема;
9 в) монолог-сповідь.
Середній рівень
1. Які суспільно-політичні події вплинули на зародження романтизму?
2. Яка головна риса романтизму як художнього напряму?
3. Який вид мистецтва, окрім літератури, любив Е. Т. А. Гофман?
4. На які дві групи Е. Т. А. Гофман поділяв своїх героїв і людей взагалі?
5. Завдяки чому Цахес привласнював собі заслуги інших людей?
6. У чому полягає символіка поезії Г. Гейне «Самотній кедр на стромині…»?
7. У якому творі Г. Гейне яскраво виявилися фольклорні мотиви?
8. Яка роль пейзажу у поетичному циклі А. Міцкевича «Кримські сонети»?
9. Яку країну згадує А. Міцкевич у вірші «Пілігрим»?
10. У чому полягають особливості зображення образу ліричного героя у поезії
Дж. Байрона?
11. Визначте жанр поеми Дж. Г. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда».
12. Назвіть найвідоміших представників романтизму в літературі.
Достатній рівень
1. Дайте визначення романтизму як літературного напряму. Назвіть представників романтизму у різних галузях мистецтва.
2. Дайте тлумачення назви поеми Дж. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда».
Розкажіть історію створення цього твору.
3. Схарактеризуйте мешканців князівства Керепес. Який прийом використовує
Е. Т. А. Гофман для їх змалювання?
4. Порівняйте роль пейзажу в ліриці А. Міцкевича та Г. Гейне (на прикладі вивчених творів).
5. Подумайте, яке місце у задумі «Книги пісень» Г. Гейне займає автобіографічність?
6. Схарактеризуйте образ ліричного героя віршів Дж. Байрона.
Високий рівень
1. Схарактеризуйте ознаки романтизму як літературного напряму. Проілюструйте їх на матеріалі вивчених творів.
2. Подумайте, чи можна знайти спільні й відмінні риси між класицизмом, Просвітництвом і романтизмом.
3. Розкрийте роль сатири і фантастики у казці-новелі Е. Т. А. Гофмана «Малюк
Цахес на прізвисько Циннобер».
4. Маг і чарівник Проспер Альпанус у казці-новелі Е. Т. А. Гофмана говорив: «Щасливці, обдаровані внутрішньою музикою,— єдині, кого можна назвати поета -ми». Подумайте, кого з героїв твору можна назвати поетами? Чому? Аргументуйте свою думку.
5. Схарактеризуйте образ Чайльд-Гарольда.
6. Розкрийте роль історії та сучасності у циклі А. Міцкевича «Кримські сонети».
III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях О. С. Пушкіна. Прочитати його поезії, підготувати виразне читання улюбленого вірша.
Тема: Тематична контрольна робота . «Із літератури романтизму. Творчість Е. Т. А. Гофмана, Г. Гейне, А. Міцкевича, Дж. Г. Байрона»
ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Початковий рівень
1. Романтизм зародився на межі:
а) XVI—XVII ст.;
б) XVII—XVIII ст.;
9 в) XVIII—XIX ст.
2. Романтизм як літературний напрям визрів у надрах:
а) Просвітництва;
9 б) класицизму;
в) бароко.
3. Фраза: «Письменники XIX століття — діти Французької революції»,— належить:
9 а) В. Гюго;
б) Е. Т. А. Гофману;
в) Дж. Г. Байрону.
4. Фея Рожа-Гожа у реальному житті була:
а) гувернанткою;
9 б) патронкою притулку;
в) вихователькою.
5. У Керепесі студенти найчастіше відвідували лекції:
а) Проспера Альпануса;
б) Птолемеуса Філадельфуса;
9 в) Моша Терпіна.
6. «Книга пісень» Г. Гейне складається з:
а) 4 розділів;
9 б) 5 розділів;
в) 6 розділів.
7. Хто з поетів-романтиків називав свої вірші «перепустками у лазарет своїх по-чуттів»:
9 а) Г. Гейне;
б) Дж. Байрон;
в) А. Міцкевич.
8. Основна ідея циклу А. Міцкевича «Кримські сонети»:
а) замилування природою Крима;
9 б) ностальгія за батьківщиною;
в) оспівування кохання до жінки.
9. Поема А. Міцкевича «Дзяди» перекладається як:
а) посвята;
б) пам’ять;
9 в) поминки.
10. «Байронічним» називають:
9 а) героя, розчарованого у принадах світу;
б) героя-тираноборця;
в) героя-коханця.
11. На думку Дж. Байрона, головною рисою Прометея є:
а) гуманізм;
б) терпіння;
9 в) дух бунтарства.
12. За жанром поема Дж. Байрона «Мазепа» є:
а) епічна поема;
б) лірична поема;
9 в) монолог-сповідь.
Середній рівень
1. Які суспільно-політичні події вплинули на зародження романтизму?
2. Яка головна риса романтизму як художнього напряму?
3. Який вид мистецтва, окрім літератури, любив Е. Т. А. Гофман?
4. На які дві групи Е. Т. А. Гофман поділяв своїх героїв і людей взагалі?
5. Завдяки чому Цахес привласнював собі заслуги інших людей?
6. У чому полягає символіка поезії Г. Гейне «Самотній кедр на стромині…»?
7. У якому творі Г. Гейне яскраво виявилися фольклорні мотиви?
8. Яка роль пейзажу у поетичному циклі А. Міцкевича «Кримські сонети»?
9. Яку країну згадує А. Міцкевич у вірші «Пілігрим»?
10. У чому полягають особливості зображення образу ліричного героя у поезії
Дж. Байрона?
11. Визначте жанр поеми Дж. Г. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда».
12. Назвіть найвідоміших представників романтизму в літературі.
Достатній рівень
1. Дайте визначення романтизму як літературного напряму. Назвіть представників романтизму у різних галузях мистецтва.
2. Дайте тлумачення назви поеми Дж. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда».
Розкажіть історію створення цього твору.
3. Схарактеризуйте мешканців князівства Керепес. Який прийом використовує
Е. Т. А. Гофман для їх змалювання?
4. Порівняйте роль пейзажу в ліриці А. Міцкевича та Г. Гейне (на прикладі вивчених творів).
5. Подумайте, яке місце у задумі «Книги пісень» Г. Гейне займає автобіографічність?
6. Схарактеризуйте образ ліричного героя віршів Дж. Байрона.
Високий рівень
1. Схарактеризуйте ознаки романтизму як літературного напряму. Проілюструйте їх на матеріалі вивчених творів.
2. Подумайте, чи можна знайти спільні й відмінні риси між класицизмом, Просвітництвом і романтизмом.
3. Розкрийте роль сатири і фантастики у казці-новелі Е. Т. А. Гофмана «Малюк
Цахес на прізвисько Циннобер».
4. Маг і чарівник Проспер Альпанус у казці-новелі Е. Т. А. Гофмана говорив: «Щасливці, обдаровані внутрішньою музикою,— єдині, кого можна назвати поета -ми». Подумайте, кого з героїв твору можна назвати поетами? Чому? Аргументуйте свою думку.
5. Схарактеризуйте образ Чайльд-Гарольда.
6. Розкрийте роль історії та сучасності у циклі А. Міцкевича «Кримські сонети».
III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях О. С. Пушкіна. Прочитати його поезії, підготувати виразне читання улюбленого вірша.
Немає коментарів:
Дописати коментар