І. Із літератури першої
половини ХХ ст. (10 год.)
|
1
|
Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол.
ХХ ст. (Перша світова війна, революції, тоталітарні режими, Друга світова війна),
його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом. Зміна
світоглядних та естетичних систем. Складність і неоднозначність художнього
процесу І пол. ХХ ст. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості
та художній творчості, формування нових принципів і структур
естетико-художнього мислення та нової системи літературних напрямів, стилів і
жанрів.
Модернізм як некласична модель культури,
найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту ХХ ст.
Кардинальні зрушення у світогляді, філософсько-науковому мисленні, формі та
змісті творів. Прагнення до витворення нової «художньої мови», адекватної
ментальності ХХ ст. Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція
в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм,
сюрреалізм). Співвідношення модернізму та авангардизму, їхня естетико-художня
спорідненість і специфічні риси.
Доля реалізму в літературі І пол. ХХ ст., його еволюція та
модифікації, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Елітарна та
масова культура.
|
Учень (учениця):
визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідні тенденції
літературного процесу першої половини ХХ століття;
висловлює судження про суспільно-історичний розвиток світу в І
пол. ХХ ст. та його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом;
визначає
футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм
як основні течії авангардизму 1910-20-их років;
висловлює судження про долю
реалізму в літературі XX ст. (з
одного боку – продовження традицій літератури попередніх епох, з другого –
пошуки нових засобів і форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом);
розповідає про особливості культурної ситуації в умовах тоталітаризму;
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну та масову
культуру) як характерну ознаку культурної ситуації ХХ століття.
ТЛ
Дає визначення понять «авангардизм», «модернізм» (у
літературі).
|
2
|
Загальна характеристика модерністських явищ у художній прозі першої
половини ХХ ст. Ф.Кафка, Дж. Джойс і М.Пруст як засновники («батьки»)
європейської модерністської прози.
Франц КÁФКА (1883–1924). «Перевтілення»
Життєвий і
творчий шлях письменника. Кафка – австрійський письменник-модерніст.
Своєрідність світобачення та його художнього втілення в оповіданні «Перевтілення». Грегор Замза та його
родина.
Особливості стилю
Кафки, специфіка поєднання реальності та міфотворчості у його гротесковому
художньому світі.
|
Учень (учениця):
пояснює, чому Франца Кафку,
Джеймса Джойса і Марселя Пруста називають засновниками («батьками») європейської
модерністської прози;
характеризує світоглядні та естетичні
засади модернізму в літературі, головні художні здобутки «батьків» європейської
модерністської прози;
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Перевтілення»;
називає характерні особливості
індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки
(поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено буденний, беземоційний
опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «маленької людини»);
висловлює судження про особливості
стосунків Грегора з його родиною.
ТЛ Дає визначення понять «гротеск», «міфотворчість», «експресіонізм».
|
2
|
Джеймс ДЖОЙС (1882–1941).
«Джакомо Джойс»
Життєвий і
творчий шлях письменника. Джойс – ірландський письменник-модерніст. Характерні
риси поетики модерністських творів Джойса: «потік свідомості», елемент
пародійності та іронічності, яскраво виражена інтертекстуальність.
Психологічне есе «Джакомо Джойс», його
автобіографічний характер.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому психологічного есе
«Джакомо Джойс»;
називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе «Джакомо Джойс»
характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника
Джойса: а) використання «потоку свідомості»; б) наявність елементу
пародійності й іронічності; в) інтертекстуальність;
ТЛ Дає визначення понять «потік свідомості»,
«інтертекстуальність», «алюзія», «ремінісценція».
|
3
|
Михáйло БУЛГÁКОВ
(1891–1940). «Майстер і Маргарита»
Життєвий і творчий шлях російського
письменника М.Булгакова. Булгаков і Київ.
Творчий шлях письменника до «внутрішньої
еміграції». Роман «Майстер і Маргарита» як вершина його творчості.
Проблематика і система образів твору. Особистість і влада, різні аспекти
потрактування проблеми. Трагізм долі митця (майстра). «Майстер і Маргарита»
як роман-міф, його джерела, трансформація міфічних мотивів. Поєднання реальності
та фантастики в романі. «Московські» та «єршалаїмську» розділи твору та
художні засоби їхнього зв’язку. Особливості композиції твору – «роман у романі».
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника (зокрема про
те, що М.Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його
будинок-музей, а творчість пов’язана з Україною);
висловлює судження про місце роману «Майстер і Маргарита» в творчому доробку
письменника;
наводить приклади поєднання автором реального та ірреального в творі;
характеризує проблематику та головних героїв роману;
розповідає про дві частини твору («єршалаїмську» і «московську») та ілюструє
прикладами з тексту засоби їхнього зв’язку;
висловлює судження про
особливості композиції твору Булгакова – «роман у романі» (роман Майстра про
Ієшуа як складова роману Булгакова «Майстер і Маргарита»);
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі,
аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Висловлює судження про особливості композиції твору (роман в
романі)
|
1
|
Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і основні течії європейської
поезії XX ст.
Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ
(1875–1926). «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»
Життєвий і творчий шлях письменника.
Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета
Р.М.Рільке. Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі.
Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом.
Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості.
ҐІЙÓМ Аполлінéр (1880–1918). «Лорелея»,
«Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»
Життєвий і творчий шлях письменника.
Еволюція французького поета Ґійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму.
Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його
вираження «прямим словом». Зміна позиції щодо життя, ствердження
активно-творчого ставлення до нього.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху поета;
характеризує творчість
австрійського поета Райнера Марії
Рільке (1875–1926) як синтетичний (об’єднаний) вияв новітніх течій і
тенденцій у поезії (на матеріалі творів «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось
дерево звелось...»);
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху поета;
характеризує творчість французького
поета Ґійома Аполлінера
(1880–1918) як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;
виразно читає і аналізує вірші
Р.М.Рільке, Гійома Аполлінера.
ТЛ. Дає визначення понять «модернізм», «авангардизм», а також ілюструє їх прикладами з конкретних поезій.
|
1
|
«Срібна доба» російської поезії, розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії (символізм,
акмеїзм, футуризм). Поети поза літературними угрупованнями. Трагічні долі
митців «срібної доби».
Олексáндр БЛОК
(1880–1921). «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи»
Життєвий і
творчий шлях письменника. О.Блок – найвидатніший поет російського символізму.
Аннá АХМÁТОВА (1889–1966). «Довкола жовтий вечір ліг»,
«Дав мені юнь ти сутужную», «Реквієм»
Життєвий і
творчий шлях Анни Ахматової. Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її
творчості.
Пізня поезія
Ахматової («Реквієм»). Анна Ахматова і Україна.
|
Учень (учениця):
називає провідні модерністські
й авангардистські напрями і течії «срібної доби» російської поезії, а також
їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (Маяковський,
ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);
визначає символізм як перший
модерністський напрям «срібної доби» російській поезії, а творчість О.Блока
як один із найповніших виявів російського символізму;
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху поета;
аналізує поезії «Незнайома»,
«Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи», визначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку,
сугестії, символів тощо)
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху поетеси;
пояснює, що видатна російська
поетеса Анна Ахматова (справжнє ім’я – Ганна Горенко) протягом тривалого часу
жила в Україні, закінчила гімназію в Києві;
визначає акмеїзм як
модерністську течію «срібної доби» російській поезії, а творчість Анни
Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;
аналізує поезії «Довкола
жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», відзначає наявність у них
елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу «прозорість» образів);
називає риси пізньої поезії
Ахматової: вишукану «простоту» стилю, звернення до наболілих суспільних проблем
(«Реквієм»);
виразно читає і аналізує вірші О.Блока, Анни Ахматової.
ТЛ Дає визначення понять «символізм», «акмеїзм», а також ілюструє їх прикладами з поезій, що
входять до розділу.
|
2. Із літератури другої
половини ХХ століття (9 год.)
|
1
|
Двополюсність світу після Другої світової війни та її зв’язки із
розвитком культурного і літературного процесу. Тема Другої світової війни й
руху Опору в повоєнні десятиліття. Поширення екзистенціалізму в літературі
цього періоду.
Активізація літератур країн «третього світу», вихід на авансцену
світової літератури 1950-60-х рр. роману й поезії Латинської Америки. Художня
література в Японії.
Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-70-х рр.: активізація
провідних жанрів інтелектуальної прози (роману-параболи, роману-міфу,
роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також поезії і драматургії; розквіт
різних жанрів (роману-біографії, роману-репортажу, роману-щоденника,
роману-розслідування та ін.) «літератури факту» (non-fiction) та її вплив на
белетристику; розвиток наукової фантастики та антиутопії.
Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини
ХХ ст.
|
Учень (учениця):
розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX ст.;
висловлює судження про
реалізацію теми Другої світової війни й
руху Опору в повоєнні десятиліття, а також поширення екзистенціалізму в
літературі цього періоду.
визначає як помітні явища літературного процесу другої половини ХХ століття:
активізацію літератур країн «третього світу», вихід на авансцену
світової літератури 1950-60-х рр. роману та поезії Латинської Америки;
розквіт художньої літератури в Японії;
пожвавлення провідних жанрів інтелектуальної прози в 1960-70-х рр.;
переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ
ст.
|
2
|
Бертóльт БРЕХТ (1898–1956). «Життя Галілея»
Життєвий і
творчий шлях письменника. Брехт як драматург-новатор. «Епічний театр»
Брехта, його теоретичні засади й творча практика. Проблема моральної
відповідальності вчених за наслідки наукових досліджень у драмі «Життя
Галілея». Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в
ньому драми «Життя Галілея»;
пояснює, що німецький драматург-новатором Брехт створив «епічний театр», де домінувала
не дія, а ідея;
визначає проблему моральної відповідальності вчених за наслідки своїх
наукових досліджень як головну в драмі «Життя Галілея»;
висловлює судження про інтелектуальний
характер драми «Життя Галілея», наявність у ній проблем, що спонукають
людину до філософських роздумів;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі,
аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Пояснює поняття «епічна
драма».
|
2
|
Альбéр KAMЮ (1913–1960). «Чума»
Життєвий і
творчий шлях письменника. Камю – французький письменник, лауреат Нобелівської
премії. Його філософські й естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм. Абсурд
і трагічний стоїцизм у романі «Чума». Проблема вибору людини в межовій ситуації
та особистої відповідальності за цей вибір. Композиція і стиль твору.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому роману «Чума»;
характеризує філософські та естетичні
погляди Камю;
висловлює судження про втілення
в романі «Чума» рис екзистенціалізму; характеризує
головних героїв твору;
пояснює, в чому полягає сенс
перестороги Камю: переможні вигуки оранців супроводжуються сумнівами Ріє,
який «згадав, що будь-яка радість – під загрозою..., бацила чуми ніколи не
вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку
меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години»;
висловлює міркування про
важливу думку Камю, висловлену у фіналі роману: «Люди більше заслуговують на
захоплення, ніж на зневагу»;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі,
аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття
«екзистенціалізм» (як літературне явище).
|
2
|
Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899–1961). «Старий і море».
Життєвий і
творчий шлях американського письменника, лауреата Нобелівської премії
Хемінгуея, особливості його поетики й стилю.
«Старий і море» –
повість-притча про людину. «Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний
зміст твору. Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози ХХ століття.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому повісті «Старий і море»;
пояснює, чому твір «Старий і
море» американця Хемінгуея називають повістю-притчею про людину;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі,
аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття «повість-притча».
|
2
|
Габріéль Гарсíа
МÁРКЕС (нар. 1928). «Стариган із крилами»
Життєвий і
творчий шлях письменника. Г.Гарсіа Маркес – відомий колумбійський письменник,
лауреат Нобелівської премії. Органічне поєднання буденного й фантастичного як
характерні риси «магічного реалізму» в оповіданні «Стариган із крилами». Зустріч людей із янголом, її символічний
сенс. Трагікомічне зображення ставлення людей до дива.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Стариган
із крилами»;
висловлює судження про
символічний сенс зустрічі людей із янголом, багатозначність назви та фіналу
оповідання;
знаходить у тексті приклади трагікомічного
зображення ставлення людей до дива;
характеризує підкреслено
«буденне» зображення автором фантастичного як характерну ознаку «магічного реалізму»;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі,
аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття
«магічний реалізм»;
розповідає про національний колорит художнього твору.
|
3. Із літератури кінця ХХ -
початку ХХІ століття (3 год.)
|
1
|
Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини
ХХ ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика.
Соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму
в художній літературі. Основоположні принципи постмодерністської поетики. Найяскравіші
представники постмодерністської прози (У.Еко, Дж.Фаулз, Дж.Барт, Дж.Хеллер,
І.Кальвіно, П.Зюскінд, К.Рансмайр, М.Кундера, М.Павич та ін.). Постмодерністське мистецтво, його стосунки з елітарною та масовою культурою.
Сучасний літературний
процес (огляд)
Співіснування і
взаємодія різних стилів, напрямів, течій. «Утеча культури на університетські
кафедри», виживання і конкуренція художньої літератури з «відео», «мультимедіа»,
Інтернетом та іншими реаліями сучасності: «від Інтернету до Гуттенберга»
(У.Еко).
Помітні сучасні
літературні явища: творчість Ричарда Баха, Патріка Зюскінда, Паоло Коельо,
Італо Кальвіно, Мілана Кундери, Харукі Муракамі, Януша Вишневського та ін.
|
Учень (учениця):
розповідає про соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники
розвитку постмодернізму в художній літературі;
називає представників постмодерністської прози та їхні твори;
наводить приклади втілення елементів постмодерністського мистецтва в масовій культурі.
ТЛ. Висловлює судження про
особливості літератури постмодернізму.
Учень (учениця):
висловлює своє ставлення до
творів сучасної літератури, обраних учителем/школярами для розгляду в класі;
порівнює сучасні художні
тексти з творами, розглянутими в процесі вивчення предмета «Світова (світова)
література»;
аналізує й інтерпретує
конкретний сучасний літературний твір;
висловлює свої судження про роль художньої літератури в житті сучасної
людини.
|
2
|
Мúлорад ПÁвич (1929-2009). «Дамаскин»
«Перший письменник третього тисячоліття» серб М.Павич. Утілення в
оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.
Можливість вибору шляхів читання твору на двох його «перехрестях» (в т.ч. на
комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри
письменника з текстом і читачем, «відмови від монопольного права автора на
істину». Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської
культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи
життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Дамаскин»;
наводить приклади втілення в
оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму: «боротьба за читача» та її засоби:
інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури
(зокрема, засобів відтворення «місцевого колориту»: балканських імен і
географічних назв, побутових деталей тощо);
називає та ілюструє прикладами з тексту улюблені художні засоби письменника: розгорнуті (схожі на барокові)
метафори, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, «плетення словес»
тощо);
ТЛ Дає визначення поняття
«постмодернізм» (як епоху в житті світової літератури і культури кінця ХХ -
початку ХХІ століття).
|
4.
Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу (за рахунок резерву годин)
|
1
|
Найвидатніші
здобутки світової літератури доби античності, Середньовіччя, Відродження,
ХVII і ХVIIІ століть, а також ХІХ століття (доба романтизму)
|
Учень (учениця):
називає
та дає загальну характеристику найвидатніших явищ
світової літератури цих епох (див. програму 8-9 класів), їхні характерні
ознаки і висловлює судження про них.
ТЛ
Дає визначення зазначених у програмі понять.
|
1
|
Найвидатніші здобутки світової літератури ХІХ століття (доби реалізму
та раннього модернізму), а також ХХ – початку ХХІ століття (у т.ч. сучасного
літературного процесу)
|
Учень (учениця):
називає
та дає загальну характеристику найвидатніших явищ
світової літератури цих епох (див. програми 10 класів), їхні характерні
ознаки і висловлює судження про них.
ТЛ
Дає визначення зазначених у програмі понять.
|