Як бути в умовах карантину

Людей, які зараз здебільшого звертаються за допомогою, можна умовно поділити на дві групи. Перша – це ті, які переживають карантин на самоті. Другі – ті, хто мусить багато часу проводити у закритому приміщенні з багатьма людьми. Наприклад, це родина з дітьми, які звикли до того, що діти багато часу проводять у школі, відвідують гуртки, гуляють, а батьки ходять на роботу, а тепер їхнє життя докорінно змінилось. У цьому випадку батьки часто цікавляться, як їм краще вибудувати стосунки з дітьми в умовах карантину.

У зв’язку з карантином у людей змінились обставини життя: хтось тепер не ходить на роботу, у спортзал, басейн, а хтось вимушено перебуває у самотності. Стадія заперечення у більшості вже завершилась. Потрібно прийняти ситуацію і пристосовуватись.

Кілька загальних порад, які будуть корисні усім. 

Перша порада – розробіть новий розклад дня, максимально наповнивши його корисними справами. До нього можуть входити найрізноманітніші пункти, наприклад, прочитати сто сторінок книги, випрати штори, подзвонити подрузі. У родині такий план має бути у кожного окремий. Так, там будуть спільні пункти. Наприклад, спільний перегляд фільму, приготування страви разом з дітьми, гра тощо. Проте у кожного мають бути й індивідуальні заняття, наприклад, хтось хоче вишивати, хтось бути на самоті і читати книгу, учні мають навчатись онлайн тощо. Має бути передбачений і вільний час. Для самотніх людей важливим є час для розвитку, можна пройти онлайн навчання, навчитись готувати нові страви, зайнятись творчістю, має бути й час щоб побути зі своїми думками.

Є й люди, у яких ненормований режим дня. Їм радять розробляти план щоранку. Взагалі, коли є план, у людей виникає відчуття, що вони контролюють своє життя і ситуацію, що є важливим для психічного здоров’я.

Другою загальною порадою є проведення певних ритуалів – у психології це звичні для людини дії. Важливо зберегти ритуали з докарантинного періоду – наприклад, просинатися і засинати в той самий час, що й раніше, пити каву коли звикли, щоб було відчуття, що людина контролює своє життя. В той же час, потрібно вводити нові ритуали, хобі, вчити іноземну мову тощо.

Третя загальна порада – обмежити перегляд негативних новин та інформації а також – спілкування з людьми-панікерами, токсичними людьми. Вчимося бути позитивними та вчимо цьому оточуючих. Не потрібно заїдати стрес. Зарядка та заняття спортом стимулюють вироблення гормонів, які піднімають настрій.

Серед важливих порад психолога – як боротися з тривогою та панічними атаками. Наприклад, є люди, у яких виникають панічні атаки, коли хтось з їхньої родини виходить в магазин, навіть якщо він у масці та рукавичках. При панічних атаках потрібно навчитися абстрагуватися від тривожних думок,  відволікатись, наприклад, сконцентруватись на власному диханні,  або почати рахувати ґудзики на одязі, квіти на шпалерах, стискати і розтискати долоню, щоб відчути, що саме ти контролюєш своє тіло.

 У боротьбі з тривогою та панічними атаками дуже допомагає позитивне мислення. Коли нас починають охоплювати негативні думки, потрібно усвідомити, що паніка ні до чого хорошого не призведе, вона деструктивна. Потрібно мислити конструктивно, подумати, що я можу зробити в такій ситуації – помити руки, одягнути маску, робити вологе прибирання. Також потрібно пам’ятати, що паніка - це стрес, а стрес понижує імунітет, який має боротися з вірусами.

Також корисним для збереження психологічного здоров’я є повторення афірмацій – коротких позитивних фраз, які при багаторазовому повторенні закріплюють необхідну установку в підсвідомості людини, сприяючи поліпшенню її психоемоційного фону. Наприклад, «Я спокійна, я здатна контролювати свої емоції, я гармонійна людина». Якщо у людини родина: «У мене чудові стосунки з чоловіком, дітьми». Варіантів є дуже багато, важливо, щоб ці слова були у теперішньому часі, позитивні, без заперечних часток

 Ірина Ковиліна 

https://www.myvin.com.ua/news/9431-porady-psykholoha-iak-buty-v-umovakh-karantynu

Уроки карантину для батьків

Для здорових дітей карантин – бажаний сюрприз, для вчителів і батьків – додатковий клопіт. Вчителів хвилює те, що діти тільки розгойдалися, тепер темп втрачений і поки невідомо, скільки карантин протриває, і за рахунок яких годин наздоганяти навчальний план.

Головні занепокоєння батьків стосуються двох аспектів: безпека перебування дитини вдома, а також процес і якість проведення часу, якщо вся родина на роботі.

Одна з проблем, з якою все менше батьків здатні впоратись – це схильність дітей, залишаючись вдома, ув’язати в комп’ютерних розвагах. І якщо час канікул дорослі схильні планувати заздалегідь, то карантин створює всі умови, щоб «підвиснути у віртуалі».

У цьому тексті я поділюсь деякими спостереженнями за дітьми, які перебувають «поза шкільними рамками», і запропоную батькам прості прийоми як налагодити режим перебування дітей вдома, аби вони залишалися в «інтелектуальному тонусі».

Ідеї, якими я ділюсь, в своїй основі містять досвід хоумскулінгу двох молодших школярів протягом року. У процесі такої форми отримання освіти як домашнє навчання, батьки беруть повну відповідальність за організацію процесу навчання вдома. Тому проблеми, з якими стикаються багато батьків школярів під час карантину (нудьга, тиняння без діла, застрягання у «віртуалі» і т.д.) нам добре знайомі.

Мені допомагав впоратись з організацією процесу спеціальний софт, в який закладався розклад на день. Але інші батьки знаходять і більш прості способи самоорганізації.

При правильній організації навчального процесу та тісному емоційному контакті батьків з дитиною карантин може стати приводом краще відчути навчальні навички своєї дитини і допомогти їй розвинути такі риси характеру: самостійність, відповідальність, здатність до планування та управління своїм часом, емоційно-вольову саморегуляцію.

Слід пам’ятати: за процес і якість проведення часу дитини відповідає ДОРОСЛИЙ.

У своїй роботі «Праця в її психічному і виховному значенні» один з найвидатніших педагогів XXI століття Костянтин Дмитрович Ушинський писав: «Більш за все необхідно, щоб для вихованця зробилося неможливим те лакейське проведення часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думки в голові, адже в ці хвилини псуються голова, серце, моральність».

З тих пір багато води витекло, але принцип залишився тим самим: дорослий відповідає за якість проведеного часу, організовує і спрямовує діяльність дитини.

Під час карантину, якщо вчитель не створив віртуальний клас і не підтримує навчальний темп в режимі online, за якість проведення часу дитини відповідає сім’я.

Сама не з чуток знаю, що саме усвідомлення цього принципу може викликати спротив у батьків. Після робочого дня в зимові сонні вечори у нас часто не вистачає сил аби займатись із дітьми.

Тим не менш важливо розуміти, що будь-яка дитина, а особливо молодший школяр, потребує того, щоб його увага була спрямована авторитетним дорослим (а не однолітками) на те, що для нього корисно і відповідає віку (до слова, ступінь і способи опору – хороший маркер для вимірювання батьківського авторитету і ступеня впливу на дитину).

Згідно з дослідженнями автора теорії прихильності Джона Боулбі і його послідовника психолога Гордона Ньюфелда, «однією з головних проблем віртуальної близькості є те, що вона відсторонює дітей від присутніх в їхньому житті дорослих, замінюючи їх ровесниками. Явище орієнтації на ровесників насправді передувало технологічній революції, підготувавши грунт для нинішнього засилля електронних засобів комунікації. Коли діти орієнтовані на ровесників, вони воліють проводити час з ними, а не з дорослими, які за них відповідають. Хоча орієнтація на ровесників досить звичайна для сучасного суспільства, це явище “загубленої” прихильності абсолютно суперечить умовам, необхідним для людського розвитку, що призводить до масової затримки розвитку.

Це саме те, що виявляють наші дослідження, – багато сучасних дітей і підлітків не дорослішають у міру зростання. Епідемія незрілості поширюється.

Дитячий мозок і свідомість формуються під впливом тих видів діяльності, в які ми найчастіше залучаємося.

Віддавати розвиток своєї дитини на відкуп розробникам комп’ютерних ігор чи ні – це ВИБІР батьків.

Процес навчання, пов’язаний з тренуванням пам’яті, уваги, мислення, волі, тіла і є тренуванням нашого мозку. Це стосується як навчального, так і канікулярного і «карантинного» часу. І, так, це йде в розріз зі звичним для багатьох дітей «законним правом відпочити» будь-якими доступними способами.

Тут немає нічого ціннішого, ніж усвідомлений погляд батьків. На думку Деніела Сігела, професора психіатрії медичної школи Univesity of California, всесвітньо відомого фахівця у царині дитячої, підліткової та дорослої психоневрології, все, що відбувається з дитиною, впливає на те, як розвивається її мозок.

Існує велике поле наукових даних про нейропластичність, які підтримують ту точку зору, що батьки можуть напряму формувати мозок своєї дитини в процесі його росту і розвитку, пропонуючи відповідний досвід переживань. Наприклад, час, проведений за екраном – комп’ютерними іграми, телевізором і в соціальних мережах – змушує мозок певним чином «монтуватись».

Якщо ми все життя підтримуємо мозок в тонусі, забезпечуючи собі посильні фізичні та розумові навантаження, наш мозок і тіло схильні довше залишатися здоровими, а розум ясним.

«Майбутнє залежить від того, наскільки наполегливо ти створюєш можливості для тренування свого мозку (а з ним і навичок, компетенцій, якостей характеру)». За теперішньої максимальної динаміки змін запорукою успіху стає усвідомлене використання нашого часу та енергії.

Сайт, де можна переглянути зміст статті:

 http://www.lelechenya.info/uroky-karantynu-dlya-batkiv/

Корисні підказки: як правильно планувати час під час карантину

 Карантин — річ, звичайно, несподівана. Але цей час дистанційного навчання можна використати не тільки для захисту здоров'я, а ще й для тренування навички планування справ.

     Пропонуємо вам поради, що допоможуть вам плідно працювати протягом цього часу. А головне — встигнути відпочити!

Перша порада: свій ранок починайте в звичний для вас час. Ніжитися в ліжку будемо, як зазвичай, у вихідні дні.

Друга порада: покладіть перед собою чистий папір, це буде ваш лист-план. Запишіть у два рядки: першочергове (наприклад: зарядка — пів години, душ — 10 хвилин, сніданок — 10 хвилин, прочитати робочу пошту — 5 хвилин та інше) та другорядне (погуляти з собакою/кішкою — півгодини, увійти в соцмережі та поспілкуватись із друзями — 20 хвилин та інше). Починайте свій день З ВАЖЛИВОГО!

Третя порада: на кожне робоче завдання виділяйте час для його виконання (20-30 хвилин) та для ОБОВ'ЯЗКОВОГО ВІДПОЧИНКУ (15-20 хвилин).

Четверта порада: виконуючи завдання, уважно читайте умови та користуйтесь короткими записами головних слів/думок. Це вам допоможе зосередитися на важливому в завданні. Якщо щось стало незрозуміло, не зволікайте. Лист або дзвінок другу/викладачеві стане в нагоді. Приємне спілкування та корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.

П'ята порада: відмітьте у вашому листі-плані виконані заплановані дії. Похваліть себе та приступайте до списку справ другої колонки, обов'язково відпочиваючи після виконаного завдання.

За матеріалами https://www.facebook.com/novoshkola/

Як не піддаватися паніці через карантин і коронавірус

12 березня, в Україні оголосили загальнонаціональний карантин, який, за попередніми даними, триватиме до 3 квітня. Закрито всі навчальні заклади, люди скуповують маски і антисептики для рук, в інтернеті з'являється багато неправдивої інформація, яка тільки лякає. Щоб нині не піддатися паніці, важливо знати, як правильно поводитися.

Паніка – це психологічний стан нашого організму, що реагує на загрозу, і проявляється як відчуття внутрішнього напруження, хвилювання, гострого страху і / або некерованого прагнення уникнути небезпечної ситуації.

Способи протистояти паніці:

1. Відкиньте емоції і зробіть ставку на мислення

У критичній ситуації слід відкинути емоції, переживання і робити ставку на мислення. Ознайомтеся з наявною інформацією. У випадку з коронавірусом дізнайтеся все про симптоми, профілактику, рекомендації, статистику; проаналізуйте і продумайте що варто зробити, щоб запобігти небезпечній ситуації або мінімізувати наслідки.

Навіть якщо вважаєте проблему (в разі введення карантину) на перший погляд повністю безнадійною, спробуйте поглянути на неї збоку – склавши перелік способів вирішення, продумавши вигоди і наслідки кожного варіанту. Якщо вдасться знайти відносно безболісний метод розв'язання проблеми, паніка відразу ж зникне.

2. Не драматизуйте ситуацію

Тривога є природною реакцією організму для захисту від небезпек і небезпечних явищ, але не потрібно драматизувати ситуацію. На випадок підвищеного хвилювання і тривожності складіть для себе список речей і занять, які допомагають вам почуватися впевнено і спокійно, щось на зразок заспокійливого для вас.

Для зручності розділіть ці дії на категорії:

запахи. Згадайте всі запахи, з якими у вас асоціюється спокій і комфорт – запах у кав'ярні, ефірні масла, запах лісу тощо;

звуки і музика;

смакові відчуття;

дії – пробіжки, читання, малювання.

Коли закінчите, внесіть справи із цього списку до свого календаря. Зробіть так, щоб кожен день ви могли приділяти хоча б 15 хвилин одному з зазначених занять (навіть якщо це буде просто 15-хвилинна прогулянка в парку дорогою з роботи).

3. Стежте за своїм здоров'ям

Важливо пам'ятати, що впевненіше із хвилюванням і панікою справляється міцний організм з хорошим імунітетом. Щоб не піддаватися непотрібним емоціям, стежте за такими процесами: висипайтеся, відпочивайте, робіть перерви у повсякденних завданнях, подбайте про повноцінне і якісне харчування.

Не забувайте про інтереси та хобі, на які можна перемкнути увагу. Не вдається? Виконуйте монотонну роботу по господарству: прання, прибирання або прасування і відвернуть від тривоги, і дадуть відчуття завершеності справи.

Позбавитися паніки буває досить важко, але, крім вас, ніхто не здатний зробити це.

Керівник проєкту Pink Time – Time for You Анна Литвинчук 

З користю використати час карантину

Пропоную Вашій увазі кілька простих прийомів,

що дозволять родині з користю використати час карантину

1. Скласти кілька простих правил і обумовити разом з дитиною наслідки їх невиконання.

Наприклад, проводити за комп’ютером і телевізором не більше 2-3 годин на день (враховуючи і час на навчання), підтримувати кімнату в порядку, лягати в ліжко не пізніше обумовленого часу.

Наявність елементарних «правил нашого будинку» корисно завжди. Батькам це допомагає підтримувати порядок і сприятливу атмосферу, а дитині розуміти, що від неї очікують і тому відчувати себе впевненіше.

Пам’ятайте: правила слід встановлювати тільки тоді, якщо їх виконання можна проконтролювати і в разі невиконання одразу ж мати зворотний зв’язок.

2. Напередодні увечері або вранці допомогти дитині спланувати наступний день.

Навичці планувати свій час можна навчити навіть першокласника, хоча часові та просторові уявлення дитини змінюються в міру дорослішання – що молодший школяр, то складніше йому утримувати концентрацію уваги на своєму плані. Тому частіше потрапляє в ментальні пастки, тож більше потребує контролю з боку дорослого.

До слова, у США набирає популярність чудова програма для дошкільнят і молодших школярів «Інструменти мислення» (Tools of the mind). Метод був розроблений на основі теорії Виготського доктором Оленою Бодровою і Деборою Леонг. Метод дає приголомшливі результати з розвитку iq і обдарованості, його рекомендують Бюро розвитку освіти UNESCO і UNICEF.

На відміну від традиційних методик розвитку інтелекту, націлених на раннє заучування і маніпулювання цифрами та літерами, метод розрахований на розвиток в дітях здібностей, пов’язаних з роботою префронтальної кори головного мозку.

Префронтальна кора відповідає за здатність до концентрації уваги, контролю за своїми імпульсами, емоційно-вольової саморегуляції.

Одним із прийомів, яким користуються вихователі та вчителі в «Інструментах мислення» – це планування дітьми майбутньої гри або майбутнього дня. Навіть 3-річні діти, які ще зовсім не вміють писати, малюють послідовність своїх дій і в процесі гри звіряються з планом.

3. Увечері обговоріть з дитиною не тільки підсумки дня і досягнуті результати, а й наскільки послідовно вона дотримувалась свого плану.

Важливо допомогти дитині усвідомити головні «ментальні пастки» (у кожної дитини і дорослого вони свої) і в майбутньому бути більш уважною до імпульсів. Щоб допомогти дитині увійти в ритм роботи над якимось завданням може знадобитись пісочний годинник.

Можна також попросити дитину вести «емоційний щоденник» – тобто записувати або замальовувати свої емоції залежно від того, як просувається виконання завдань.

Відзначати успіхи або невдачі.

Не страшно, якщо дитина відволіклась або відійшла від плану. Найголовніше – бути уважним і помітити (я називаю це «зловити себе за хвіст» :).

4. Час Ч: читати, читати і ще раз читати.

Через загальну завантаженість і тиск масової культури відео-розваг у наших дітей залишається все менше часу на читання. Нині читаюча дитина – велика рідкість.

При відповідній підтримці батьків час карантину можна використати для прочитання необхідних книг.

Даєте завдання прочитати певну кількість сторінок протягом дня, а ввечері коротко обговоріть прочитане. Бажано, щоб твір був вам знайомий.

Сама багато уваги приділяю формуванню «літературного раціону» своїх дітей, і дуже рекомендую робити це всім батькам.

Книги, які прочитали в дитинстві ви, а потім і ваші діти, а також фільми, які ви подивилися разом, формують вашу загальну внутрішньосімейну культуру і мову спілкування. Характери і приклади поведінки персонажів можна використовувати для формування в дитині емоційного інтелекту і сильних рис характеру, посилаючись на його улюблених героїв.

Батьки можуть заглибитися в список літератури, запропонований школою, або попрацювати над своїм.

Для дошкільнят і молодших школярів альтернативою комп’ютерним розвагам можуть бути аудіоказки.

Щастя Вам і Вашим дітям!

---

Перелік улюблених книг, на які опиралась при підготовці цього матеріалу:

1.      Деніел Сігель «Виховання з розумом. 12 революційних стратегій розвитку мозку вашої дитини »

2.      Гордон Ньюфелд «Не втрачайте своїх дітей»

3.      Пол Таф «Як діти домагаються успіху»

Форми співробітництва між практичним психологом та основними учасниками освітнього процесу

Форми співробітництва між практичним психологом 

та основними учасниками освітнього процесу __

 Головна мета діяльності психологічної служби освіти у нашій країні — забезпечення психічного і особистісного розвит­ку учнів. Діяльність психологічної служби освіти включає в себе створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують духо­вний розвиток кожної дитини, її душевний комфорт, який є осно­вою психологічного здоров’я.

Конкретні завдання, які спроможний розв’язувати практич­ний психолог, працюючи в школі:

1.Виявляти психологічну готовність дітей до шкільного життя, спільно з вчителем розробляти програму адаптації їх до школи.

2. Розробляти і здійснювати разом з вчителями і батьками розвиваючі програми з урахуванням індивідуальних особливос­тей дітей — інтересів, здібностей, схильностей, почуттів, захоп­лень, життєвих планів, — а також завдань розвитку у кожний ві­ковий період.

3. Тримати під особливим контролем перехідні, переломні моменти в житті школярів.

4.Здійснювати діагностичну і корекційну роботу з невстигаю- чими і недисциплінованими школярами.

5.Діагностувати інтелектуальні, емоційні, вольові і особистіс- ні особливості учнів, які спричинюють труднощі в процесі на­вчання і виховання, допомагати в їх корекції.

6. Сприяти створенню позитивного психологічного клімату, виявляти і усувати причини порушень міжособистісних відносин учнів з вчителями, ровесниками, батьками та іншими людьми.

7. Консультувати адміністрацію школи, вчителів, батьків з психологічних проблем навчання і виховання дітей, з питань роз­витку їх уваги, пам’яті, мислення, характеру, здібностей.

8. Проводити індивідуальні і групові консультації з питань, пов’язаних з навчальною діяльністю, самовихованням, самови­значенням, з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками.

9. Брати активну участь у профорієнтаційній роботі.

Першочерговість розв’язання цих завдань залежить від конк­ретної ситуації в кожній школі, рівня професійної підготовки психолога. Специфіка завдань і форм роботи шкільного психоло­га визначаються типом освітнього закладу і актуальними про­блемами, які на даний час стоять перед закладом.

Основні види діяльності практичних психологів в системі освіти значною мірою схожі з видами практичної психологічної роботи в інших сферах, але мають свою специфіку, пов’язану з особливостями об’єктів психологічної роботи (діти, батьки, вчи­телі, вихователі) і відповідними проблемами, з якими вони сти­каються. Це — психологічна освіта, профілактика, консульту­вання, діагностика, корекція і розвиток дитини.

Психологічна освіта. Необхідність даної діяльності психоло­га пов’язана з тим, що у суспільстві існує дефіцит психологічних знань, в учасників освітнього процесу часто відсутня психологіч­на культура. Вихователі, вчителі досить часто мають однобічні відомості про психологічні особливості своїх вихованців, учнів. Те ж саме можна сказати про багатьох батьків, які не приділяють належної уваги вивченню психолого-педагогічної літератури. У педагогічних колективах і в сім’ях нерідко виникають конфлі­кти, причина яких — у невмінні і небажанні прислухатися один до одного, зрозуміти, поступитися, поспівчувати. Тому практич­ному психологу дуже важко залучати їх до психологічних знань, до підвищення рівня психологічної культури всіх тих людей, які працюють з дітьми, а також і самих сімей.

Форми психологічної освіти можуть бути різними: лекції, бе­сіди, семінари, підбір літератури, урр. психології.

Психологічна профілактика. Профілактика — це сукупність попереджувальних заходів, це робота психолога, спрямована на попередження виникнення будь-яких утруднень, проблем у житті дітей, вчителів, батьків, шкільного колективу в цілому. Для цього психолог:

1.Розробляє розвивальні програми, проводить розвивальні за­няття з дітьми.

2. Виявляє психологічні особливості дитини, які можуть у майбутньому обумовити певні ускладнення у її інтелектуальному і особистісному розвитку.

3.Слідкує за дотримуванням в освітньому закладі психологіч­них умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей.

4. Попереджує можливі ускладнення у психічному розвитку дітей, пов’язані з їх переходом у наступну вікову категорію.

5. Турбується про створення сприятливого психологічного кліматі у дитячому освітньому закладі.

Важлива форма психопрофілактичної роботи — психолого- педагогічний консиліум. Завдання психолога в консиліумі — до­помогти вчителям з різних сторін підійти до оцінки інтелектуа­льного розвитку, особистісних якостей і поведінки школярів, до­помогти запобігти суб’єктивізму в оцінці окремих учнів. Психопрофілактичну роботу з метою попередження треба почи­нати тоді, коли проблем ще немає.

Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти людині самій розв’язати про­блему, яка виникла. Консультації шкільним психологом проводять­ся для вихователів, вчителів, учнів та їх батьків, адміністрації освіт­нього закладу. Вони можуть бути індивідуальними або груповими.

Вихователі і вчителі частіше за все звертаються до психолога з такими проблемами, як: труднощі в засвоєнні дітьми навчаль­ного матеріалу з окремих дисциплін або окремих тем у процесі навчання; небажання і невміння дітей вчитися; емоційні, особис- тісні порушення; конфліктні стосунки з дорослими і ровесника­ми; неефективність власних педагогічних впливів; проблеми фо­рмування дитячого колективу; можливості розширення власних професійних умінь; виявлення і розвиток інтересів, схильностей і здібностей учнів; профорієнтаційна робота з учнями.

Основні проблеми, з якими звертаються до психолога батьки: як готувати дітей до школи; відсутність інтересів у дітей; небажання вчи­тися; погана пам’ять; підвищена розсіяність; неорганізованість; неса­мостійність, лінощі, агресивність, підвищена збудженість або, навпа­ки, боязливість; ставлення дитини до близьких у сім’ї; вибір професії.

До шкільного психолога звертаються і самі учні, головним чином, з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками, са­мовиховання, професійного і особистісного самовизначення, культури розумової праці і поведінки.

Психологічна діагностика. Психологічна діагностика — це ви­значення особливостей психологічного розвитку дитини, сформо- ваності певних психологічних якостей, відповідності рівня розвитку умінь, навичок, особистісних якостей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні і вихованні окремих учнів. Завдання психодіагностики — одержати інформацію про ін­дивідуальні особливості дітей, яка була б корисна їм самим і тим, хто з ними працює, — вчителям, вихователям, батькам. засобами психологічної діагностики можуть бути спостереження, бесіда, пси­хологічне тестування. Часто помилкою недостатньо інформованих психологів є надмірне захоплення психологічними тестами та ігно­рування інших методів психодіагностики.

Психологічна корекція і розвиток дитини. Ця робота спря­мована на зниження або нівелювання відхилень у психічному розвитку учня, формування його здібностей і особистості. Про­грами корекції і розвитку, як правило, включають психологічну і педагогічну частину. Психологічна частина планується і здійс­нюється шкільним психологом. Педагогічна частина складається на основі психологічних рекомендацій спільно з психологом і вчителем, вихователем, батьками і виконується педагогами та ба­тьками при допомозі шкільного психолога. Корекційна робота шкільного психолога з дітьми часто стикається з медико-психо- педагогічними проблемами. Частина з них вимагають психотера­певтичної роботи з сім’єю, дітьми.

У такому випадку актуальною для шкільної практики є участь клінічних психологів. У конкретній ситуації навчального закладу один вид роботи може стати головним в залежності від тієї про­блеми, яку розв’язує шкільний психолог.

Психологи, які працюють в управліннях освіти, в основному виконують такі види діяльності:

• організують цикли лекцій для вчителів і батьків з метою підвищення їх психологічної культури;

• проводять консультації для вчителів, батьків з проблем, які їх цікавлять, і надають інформативну допомогу;

• допомагають в підготовці і проведенні психолого- педагогічних консиліумів в окремих школах;

• організують постійно діючі семінари для вчителів району з дитячої і педагогічної психології, психології особистості і між- особистісних відносин;

• створюють психологічний «актив» із числа вчителів району;

• беруть участь у визначенні рівня готовності дітей до на­вчання в школі при наборі дітей у перший клас;

• здійснюють поглиблену роботу у певному класі для того, щоб допомогти класному керівнику у виявленні конкретних при­чин неуспішності і недисциплінованості учнів.

Телефони гарячих ліній

	Назва закладу	Контактний номер
	Новомосковський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги Дніпропетровської обласної ради	(05693) 7-90-66 (056) 376 -53-83
	Департамент освіти і науки в Дніпропетровській області	(056)770-87-42
	Міністерство освіти і науки України	(044)481-32-21
	Телефон інформаційної підтримки Українського центру оцінювання якості освіти	(044)486-09-62
	Телефон довіри сіціальних служб для сімї, дітей та молоді	(056)749-68-06
	Дніпропетровський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІД	(0562) 26-80-62
	Всеукраїнська гаряча лінія "Дитинство без насильства"	8-800-500-21-80
	Міський телефон довіри соціально-психологічної допомоги	(056)745-90-40
	Міський телефон довіри соціально-психологічної служби	0 800 501 438
	Телефон довіри при психоневрологічному диспансері (консультації психолога, психотерапевта, психіатра)	(056)753-47-44
	Загальнонаціональна Гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІД	0-800-500-45-10
	Загальнонаціональна Гаряча лінія з питань туберкульозу	0-800-503-08-00
	Національна дитяча «гаряча лінія» (консультують юрист, психолог, соціальний працівник)	0-800-500-225
	Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства,торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (для дорослих)	0-800-500-335
	Всеукраїнська інформаційно - консультаційна телефонна лінія з питань планування сім'ї та репродуктивного здоров'я	0-800-502-757